?

Log in

No account? Create an account

Previous Entry | Next Entry

Я став батьком 2

Учора вдруге став щасливим батьком. Переповнюють щасливі емоції та деякі неприємні моменти

Звечора вже почав переживати і мала заснула пізно як ніколи, ніби щось підсвідомо відчувала, не вередувала.
Зранку на 9 годину запланували робити кесерево в обласній лікарні, оскільки перше теж було кесерево і були великі ризики. О 8-30 з клунками вже був у лікарні. Жінка спустилася, щоб мене провести. Зайшли в гардероб щоб переодягтися. Із-за спини почув хамовиту чергову, яка з підвищеним голосом почала наїжати на нас куди ми зібралися, що операції з 9-ої і нікуди вона мене не пустить. Ми глянули мовчки на дурепу, та пішли собі куди збиралися не зважаючи на неї.
Зайшли в палату, в якій вже чекала парочка теж на кесерево. Зговорилися. Вияснилось що є накладка, нас попросили ще зачекати, обіцяли в 11 розпочати. Починаю ще більше хвилюватись. Зайшла наша лікарка, та повідомила, що знову накладки, привезли ще одну невідкладну пацієнтку на операцію. Пізніше лікарка перевела нас в іншу палату і обіцяла якнайшвидше розпочати. Прийшла санітарка і попросила докупити деяких ліків. Всі медикаменти, включаючи елементарні речі для гігієни потрібно купувати самотужки. Докупив.
Нарешті розпочалась операція. Превага операційної в яку нас перевезли від тієї в якій ми мали бути, це те що я міг частково бачити через скляні двері, що відбувається операція. Це якось було більш спокійно для мене. Медсестра виявилась дуже приємною. Запропонувала перерізати пуповину. Я шоковано, але з цікавістю погодився. Нарешті принесли дитя, медсестра покликала мене. Побачив посинілу дитину, трохи шокувало. Цього всього не мав змоги спостерігати раніше. Коли кесерили першого разу, я був зовсім в іншій палаті, та мені вже просто принесли малу. А тут ще запропонували пуповину перерізати. Шокований із обережністю починаю різати,  "ріж сильніше", говорить медсестра, прикладаюсь сильніше та перерізаю, відчуття дивовижні. Зважили малого 4,2кг. Далі поставили дитя мені на груди. Відчуття неперевершені. Підійшла медсестра, розмовляємо, приємна виявилась жіночка, попросив щоб мене сфоткала з малим на телефон, з радістю погодилась. Лежу з малим на грудях, відкриваються двері з операційної, виглядає лікар та запитує несподівано в мене яка вага малого,  з радістю повідомляю вагу. Малий починає йорзати, шукаючи цицьки та обсмоктуючи мені груди, сміюся, та борюся із ним. Нарешті вже зашили та привезли маму, з радістю передаємо дитину мамі. Вибігаю знову за ліками. Ну й набігався в той день.
Забрали дитину до педіатра. Підійшов глянути що там і як, написали знову цілий список що потрібно. від елементарних паперових рушничків до медикаментів. Пішов знову на закупи.
Перейшли у палату вже під кінець дня. Одразу пішов глянути до малюка. З хорошим настроєм запитую, як малий. На що медсестра відповіла, де я ходжу і де все те що мав купити. Кажу що все є, зараз принесу. Медсестра знову накинулась на мене, чого я не приніс раніше, вибачаюсь і кажу що не зрозумів що то терміново потрібно. Медсестра далі бурчить, і тут я вже не витримав, кажу їй нервово розмахуючи руками "я що супермен чи що". Медсестри швидко збагнули і вибачились. сказали що розуміють мене. Але настрій вже підпортився, нервово йду у палату і приношу все необхідне. Не встиг навіть зробити перепустку, бо лікар вже пішов додому.
Умови в обласному роддомі жахливі, про що свідчить нещодавній скандал, що зробила одна із пацієнток, написала скандальний пост у фейсбуці, який активно обговорювали, потім навіть "плюси" зняли сюжет. Умови дуже жахливі, підтверджую, попадаєш десь у минуле, все дуже старе та зношене, можна справді знімати фільми жахів. Вікна деревяні з дірами, ліжка в палаті металічні з провислими пружинами, дитячі металічні ліжка схожі на вязницю. Звичайно ми сюди йшли не за комфортом, і народження дитини наскільки радісна подія, що вже не зважаєш на те все, але всештаки люди, тут народжуються дітки. У нашій палаті відслоївся від підлоги кусок металу яким скріплюють куски ламінату. Одна із жінок перечипилась та ледь не впала. Лікарок, що зайшла у палату, теж перечипилась. Чоловік однієї з пацінток, підійшов та відламав той кусок металу. Невже медсестри коли прибирають цього всього не бачать, ми шоковані. Це ж можна травмуватися.
На щастя, спрацювала "сила фейсбука чудотворящого", і вже з понеділка відділення закривається на капітальний ремонт. Піджартовую до жінки, що вже наступного разу буде народжувати в комфорті.
Враження різні, від хамів на прохідній до приємних лікарів та різих медсестер. Навіть, якщо все ідеально відремонтують, всеодно медицина в такому кошмарному стані не може існувати. Потрібна терміново переходити на страхову з приватними конкуруючими клініками. Всі це прекрасно розуміють, але ніхто нічого не хоче робити. Невже всі ці приниження із добровільними внесками приємні персоналу клініки. Нам на кілька днів, а люди працюють тут щодня. Дивно... Але все це так, я безмежно радий що тепер маю сина.

Tags:

Comments

( 4 comments — Leave a comment )
vaop
Feb. 19th, 2016 08:15 am (UTC)
Вітаю, Володя! Усього найкращого твоїй родині!

Edited at 2016-02-19 08:15 am (UTC)
vfedun
Feb. 19th, 2016 05:47 pm (UTC)
Дякую, взаємно.
jonathan_simba
Feb. 19th, 2016 11:01 am (UTC)
Вітаю! Відповідальне батьківство - теж важлива державна справа. Тим більше, син і донька - все по фен-шую, як то кажуть.
vfedun
Feb. 19th, 2016 05:49 pm (UTC)
Дякую, дуже радий що є донька і син.
( 4 comments — Leave a comment )

Latest Month

June 2016
S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  

Tags

Powered by LiveJournal.com
Designed by heiheneikko